Я чув, що десь там, за лаштунками ночі,
В казковій країні тварин неполоханих,
В саду, де співають птахи неспівочі,
Знаходиться дивна кімната закоханих.
Якщо в тій кімнаті лишаються двоє,
Самі, наодинці, без друзів і кривдників,
Тоді, там спиняється час, наче воїн,
Що більше не бачить собі супротивників.
Кімната закоханих!
Там бажані гості завжди у пошані,
Ті гості, що разом, як вітер з вітрилами,
Для них у кімнаті тій чай в порцеляні,
Вино в кришталі ще й музики із крилами.
Для них там зі стелі червінці і сотні,
Але все не так, для чужих і непроханих,
Тому вони кажуть сумні та самотні,
Що то все брехня, про кімнату закоханих.
Я жив у бараках, я був у палаці,
Цнотливих любив і шалених, як свято,
Я пив з охоронцями і з папараці,
Та досі не відаю, де та кімната...
кімната закоханих...
(Н-Три)
перевод:
Я слышал, что где-то там, за кулисами ночи, в сказочной стране зверей непуганых, в саду, где поют и не певчие птицы, есть странная комната влюбленных. Если в этой комнате остаются двое, наедине, без друзей и обидчиков, тогда там останавливается время, как воин, что больше не видит перед собою противников. Комната влюбленных!
Желанные гости всегда там в почете, те гости, что вместе, как ветер и паруса. Для них в той комнате чай в фарфоре, вино в хрустале, музыканты крылатые.
Для них там из потолка червонцы и сотни, но вовсе не так для чужих и непрошеных. Поэтому и говорят они, грустные и одинокие, что все это ложь, о комнате влюбленных.
Я жил и в бараках, бывал и во дворцах, невинных любил и шальных, будто праздник, я пил с охранниками и с папарацци, но так и не узнал где эта комната… комната влюбленных